У цій статті ми поділимося з вами загальними правилами застосування податку на додану вартість у ЄС. З наведених загальних правил можливі винятки, які не будуть повністю розкриті в цій статті. Також не будуть детально описані особливості застосування та адміністрування податку на додану вартість в окремих країнах. Кожна держава-член Європейського Союзу має свої особливості щодо оподаткування VAT. З цієї причини ми наполегливо рекомендуємо звертатися за консультацією до практикуючих спеціалістів у цій сфері.
Трохи історії:
У середині ХХ століття зростання міжнародного ринку спонукало держави до створення податку, який був би надійним джерелом поповнення бюджету та стимулював би експорт товарів. У результаті тривалих досліджень у 1954 році французький економіст Моріс Лоре вперше описав механізм дії податку, який ми тепер знаємо як податок на додану вартість. Першим місцем його впровадження стала тодішня французька заморська територія, яка зараз є незалежною державою — Кот-д'Івуар. Результати експерименту були визнані успішними, і Франція офіційно запровадила податок на додану вартість у тому ж 1954 році.
Згодом VAT почали впроваджувати й інші країни ЄС. У межах Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) він був запроваджений у 1970-х роках відповідно до Директиви Ради 77/388/ЄЕС (Шоста директива). Саме ця директива стала основою для гармонізації системи VAT у Європі.
Що таке ПДВ?
(Він же податок на додану вартість, англ. VAT – Value Added Tax)
Створення певного товару або послуги зазвичай відбувається в кілька етапів. На кожному етапі виробництва до моменту продажу кінцевому споживачеві товар або послуга зростає у вартості (наприклад, придбали деревину за 10 EUR / продали дошки за 15 EUR).
ПДВ – це непрямий податок на додану вартість, яка виникає в процесі виробництва та реалізації товарів або послуг. Усі учасники процесу, окрім кінцевого споживача, включають VAT у ціну продажу. У результаті вартість товару або послуги зростає, а кінцевий споживач оплачує повну ціну, що включає VAT.
Однак фактична сплата ПДВ до бюджету відбувається на кожному етапі виробничо-збутового ланцюга.
Як це працює на рівні конкретної компанії?
Коли компанія виставляє рахунок покупцеві, вона додає до ціни ПДВ (ПДВ з продажу). Сума податку на додану вартість, отримана від покупців за звітний період, є податковим зобов’язанням компанії перед державою та підлягає сплаті до бюджету.
Коли компанія оплачує товари чи послуги постачальнику, вона також сплачує включений у ціну ПДВ (вхідний ПДВ). Загальна сума ПДВ, сплачена компанією протягом звітного періоду, називається податковим кредитом. Компанія має право відняти цю суму від свого податкового зобов’язання перед державою, сплачуючи до бюджету лише різницю між ПДВ, отриманим із продажів, та ПДВ, сплаченим постачальникам.
Простий приклад
Компанія X купує паливні брикети у постачальника за 120 євро (вартість товару = 100 євро + 20 євро VAT). У цьому випадку 20 євро – це податковий кредит компанії X.
Далі компанія X перепродає товар кінцевому споживачеві за 240 євро (вартість товару = 200 євро + 40 євро VAT). У цьому випадку 40 євро – це податкові зобов’язання компанії X із податку на додану вартість.
Таким чином, компанія X зобов’язана перерахувати до бюджету різницю між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, тобто: 40 – 20 = 20 євро.
ПДВ при експорті
Як ми пам’ятаємо з історії створення цього податку, однією з його основних цілей було стимулювання експорту. Тому експорт товарів оподатковується за нульовою ставкою. Експортер виставляє покупцеві рахунок без ПДВ.
Виникає логічне питання: що відбувається з накопиченим при виробництві податковим кредитом? У цьому випадку експортер має право на відшкодування сплаченого на попередніх етапах виробництва ПДВ із бюджету. Однак таке відшкодування можливе лише за умови наявності доказів фактичного вивезення товару за межі країни, таких як митні декларації, товарно-транспортні накладні, контракти, інвойси тощо.
ПДВ при імпорті
Імпортні товари оподатковуються податком на додану вартість, щоб уникнути створення несправедливих конкурентних переваг для іноземних постачальників порівняно з національними виробниками. Інакше вітчизняні товари були б дорожчими, попит на них знизився б, що могло б призвести до скорочення їхнього виробництва.
У цьому випадку платником ПДВ виступає компанія-імпортер, яка після сплати податку отримує відповідний документ (наприклад, імпортну митну декларацію). Цей документ дає право на подальший податковий кредит, тобто можливість відняти сплачений ПДВ при імпорті із загальної суми податкових зобов’язань.
ПДВ у Європейському Союзі
Власні правила застосування податку на додану вартість у кожній країні ЄС значно ускладнювали переміщення товарів у межах Єврозони. Саме тому держави-члени Європейського Союзу імплементували єдині принципи оподаткування VAT на основі директив ЄС. Однак на практиці кожна країна має певні винятки та особливості застосування податку.
Платниками податку на додану вартість є фізичні особи та компанії, які здійснюють підприємницьку діяльність.
Реєстрація платником VAT у ЄС може бути добровільною або обов’язковою (за умови перевищення встановленого законодавством порогу обороту). Після отримання VAT-номера платник податку зобов’язаний вести облік і регулярно подавати VAT-декларації.
Нижче наведено основні принципи та поняття, що стосуються європейського VAT.
Чотири основні типи операцій, що оподатковуються VAT у ЄС
1. Імпорт/експорт товарів
При імпорті товару до ЄС VAT сплачує імпортер. Ставка буде такою ж, як для аналогічного товару, виробленого в країні ввезення. Після сплати VAT податкова служба видає імпортеру сертифікат, що дає право на відшкодування сплаченого податку.
Якщо товар не надходить у вільний обіг одразу після перетину кордону Європейського Союзу, а переміщується до іншої країни ЄС, VAT сплачується за ставкою тієї країни, де товар вийшов у вільний обіг із спеціального митного режиму.
Ставка VAT на експорт товарів з ЄС становить 0%. Експортер виставляє рахунок без VAT, але повинен зібрати документи, що підтверджують вивезення товару (митні декларації, товарно-транспортні накладні, контракти, інвойси тощо), щоб отримати право на відшкодування податку, сплаченого при придбанні або виробництві товару.
У деяких країнах ЄС діє механізм відстроченої сплати VAT при імпорті (VAT Deferment), який дозволяє компаніям не сплачувати VAT на митниці, а замість цього декларувати його у своїй податковій звітності та одразу віднімати як податковий кредит.
Основні країни, де доступна відстрочка сплати VAT:
- Нідерланди (Article 23 VAT Deferment) – імпортери можуть уникати сплати ПДВ на митниці, що покращує грошові потоки.
- Бельгія, Франція, Німеччина, Швеція – також мають схожі програми.
Для кого це вигідно?
- Компаніям, які регулярно імпортують товари до ЄС;
- Підприємствам, що хочуть уникнути додаткового навантаження на оборотні кошти.
Щоб скористатися цією схемою, компанія повинна отримати спеціальний дозвіл від податкових органів відповідної країни.
2. Надання послуг B2B (Business-to-Business)
Основний принцип: податок на додану вартість виникає у місці надання послуги, яким зазвичай є місце реєстрації покупця.
Обов’язкова умова: Покупець має надати постачальнику свій VAT-номер (якщо є резидентом ЄС) або документи, що підтверджують, що його діяльність підлягає оподаткуванню (якщо покупець – нерезидент ЄС).
ВАЖЛИВО: VAT не включається у вартість послуги, тобто постачальник виставляє рахунок без нього.
Чому рахунок без VAT?
У цьому випадку діє механізм Reverse Charge («перекладене податкове зобов’язання»). Це означає, що покупець самостійно декларує та сплачує VAT за себе і за постачальника. Водночас сума ПДВ до сплати та сума податкового кредиту зазвичай збігаються, тому фактично податок не сплачується, а лише відображається у звітності.
З 2025 року в ЄС починає діяти система цифрової звітності Digital Reporting Requirements (DRR), яка передбачає електронний облік транзакцій у режимі реального часу або наближеному до нього.
Однак імплементація цих вимог відбуватиметься поетапно:
- Першими країнами, що впровадять DRR, будуть Італія, Франція, Німеччина, Польща та Іспанія.
- Решта країн ЄС отримають перехідний період і зобов’язані поступово інтегрувати ці вимоги до національного законодавства.
Що це означає для бізнесу?
- Компанії, що працюють у ЄС, зобов’язані передавати електронні звіти про транзакції до податкових органів майже в реальному часі;
- Це зменшить можливості для податкових махінацій та ухилення від сплати VAT;
- Компаніям поза ЄС, які ведуть діяльність у Європі, також доведеться відповідати новим вимогам, зокрема при наданні послуг або продажі товарів через маркетплейси.
Якщо європейська компанія надає В2В-послуги компанії-нерезиденту ЄС (наприклад, грузинській компанії), постачальник має перевірити документи, що підтверджують, що покупець сплачує корпоративний податок (податок на прибуток) у своїй країні (наприклад, в Грузії). Після цього постачальник має право виставити рахунок без VAT.
З цього правила є винятки для деяких видів бізнесу. Тому перед здійсненням угоди варто проконсультуватися щодо конкретного випадку.
B2C (Business-to-Customer)
Основний принцип: податок на додану вартість виникає у країні постачальника.
Обов’язкова умова: Покупець не має або не надав VAT-номер (якщо є резидентом ЄС) або документи, що підтверджують його статус платника корпоративного податку (якщо є нерезидентом ЄС).
Це правило застосовується переважно для послуг кінцевим споживачам – фізичним особам.
ВАЖЛИВО: VAT включається у вартість послуги, тобто постачальник виставляє рахунок із VAT. Потім він декларує та сплачує податок на додану вартість.
Як і у випадку з В2В, тут також є винятки з загальних правил.
3. Постачання товарів
Основний принцип: податок на додану вартість виникає у місці постачання.
Як визначається місце постачання?
- Якщо товар не транспортується, місцем постачання є його місцезнаходження на момент продажу.
- Якщо товар транспортується, місцем постачання є місцезнаходження товару на момент початку транспортування.
Винятки: Деякі ситуації, наприклад постачання товарів під час пасажирських перевезень, можуть мати особливий порядок оподаткування.
4. Придбання товару всередині Європейського Союзу
Основний принцип: податок на додану вартість виникає у країні, де товар набуває покупець (тобто у країні його фактичного постачання).
ВАЖЛИВО: VAT не включається у вартість товару, а ставка VAT у країні продавця дорівнює 0%.
Що потрібно продавцю для вирахування сплаченого VAT?
- Отримати VAT-номер покупця та вказати його у рахунку.
- Надати податковій документи, що підтверджують вивезення товару з країни.
Якщо товар не покинув країну протягом 90 днів або відсутні документи, що підтверджують його вивезення, продавець повинен нарахувати та сплатити VAT за повною ставкою.
Що, якщо товар доставляється не до країни реєстрації покупця, а на склад у іншій країні ЄС?
У такому разі податок на додану вартість виникає у країні, де фізично розташований склад. Покупець має отримати VAT-номер у цій країні. Далі податок нараховується за механізмом Reverse Charge (як у B2B-послугах).
Дистанційні продажі (Distance Sales) та нові правила для маркетплейсів
Дистанційний продаж – це продаж кінцевому споживачу (B2C). Кінцеві споживачі – це покупці, які не є платниками VAT або не надали свій VAT-номер.
Зміни у правилах з 1 липня 2021 року:
Раніше кожна країна встановлювала річний ліміт дистанційних продажів (наприклад, в Естонії – 40 000 EUR). Якщо цей ліміт перевищувався, продавець мав реєструватися в країні покупця та сплачувати там VAT.
Нові правила:
- Запроваджено єдиний поріг 10 000 євро для всіх дистанційних продажів у ЄС;
- До досягнення 10 000 євро продавець може застосовувати ставку VAT своєї країни;
- Якщо сукупний оборот дистанційних продажів у ЄС перевищує 10 000 євро, продавець має нараховувати податок на додану вартість за ставкою країни покупця;
- Продавець може обрати один із двох варіантів адміністрування податку на додану вартість:
- Реєстрація платником VAT у кожній країні, де є продажі.
- Використання One Stop Shop (OSS) – єдиного вікна для звітності.
Якщо дистанційний продаж стосується цифрових продуктів (електронні книги, онлайн-курси, програмне забезпечення, підписки на сервіси), вони завжди оподатковуються за ставкою VAT країни покупця, незалежно від обороту.
Що таке One Stop Shop (OSS) та Import One Stop Shop (IOSS)?
ЄС запровадив дві спеціальні схеми для спрощення звітності:
- OSS (One Stop Shop) – онлайн-портал для звітності щодо B2C-продажів у межах ЄС. Дозволяє уникнути багаторазової VAT реєстрації в країнах покупців та подавати єдиний квартальний звіт із виплатою VAT в одній країні.
- IOSS (Import One Stop Shop) – схема для імпорту товарів вартістю до 150 євро. Дозволяє продавцям нараховувати податок на додану вартість одразу при продажу та декларувати його в щомісячному звіті.
З 2025 року вводяться деякі зміни для маркетплейсів:
- Маркетплейси (Amazon, eBay, Etsy) отримують розширену відповідальність за сплату VAT, якщо продавець знаходиться поза ЄС або товар коштує до 150 євро.
- Податкові органи країн ЄС отримають автоматичний доступ до інформації про продажі, здійснені через маркетплейси.
Як це працює?
- Якщо продавець не є резидентом ЄС, а його товар коштує до 150 євро, маркетплейс самостійно стягує VAT при продажу;
- Усі великі маркетплейси будуть зобов’язані передавати податковим органам дані про продажі, що дозволить краще контролювати дотримання правил.
Що це означає для бізнесу?
Компаніям поза ЄС доведеться пристосуватися до нових правил звітності, оскільки ЄС активно бореться з ухиленням від сплати податку на додану вартість у сфері e-commerce.
Покупці можуть очікувати більшу прозорість та менше "прихованих" податків при купівлі товарів через міжнародні онлайн-платформи.
Платформи, що надають послуги або продають товари в межах ЄС, нестимуть більшу відповідальність за правильний облік податку на додану вартість. Вони будуть зобов’язані надавати податковим органам детальну інформацію про транзакції, що здійснюються через їхні системи.
Триангуляційні угоди (Triangular Transactions)
Що таке триангуляція?
Триангуляційна угода – це спрощена процедура податку на додану вартість для торгівлі між трьома компаніями, зареєстрованими в різних країнах ЄС. Вона дозволяє уникнути необхідності реєстрації посередника (Компанія Y) у країні продавця або покупця.
Приклад угоди:
Компанія X (Продавець, країна A) → продає товар Компанії Y (Посередник, країна B);
Компанія Y (Посередник, країна B) → перепродає товар Компанії Z (Покупець, країна C);
Товар доставляється напряму з країни A до країни C.
Як працює ПДВ?
- Компанія Y (посередник) не реєструється платником VAT у країнах A і C.
- Вона повинна надати VAT-номер країни B продавцю.
- Продавець (X) виставляє рахунок зі ставкою 0% за правилами ЄС.
- Компанія Y також виставляє рахунок компанії Z без VAT, але з позначкою про триангуляційну угоду.
- Компанія Z самостійно декларує VAT у своїй країні (C).
Переваги триангуляції:
- Посередник (Y) не зобов’язаний реєструватися платником VAT в інших країнах;
- Зменшує адміністративні витрати;
- Дозволяє швидко проводити угоди між різними юрисдикціями.
Правила VAT для малих та середніх підприємств (МСП) у ЄС
З 1 січня 2025 року малі підприємства в ЄС зможуть отримати звільнення від VAT не тільки в країні реєстрації, а й в інших країнах ЄС, якщо їхній річний оборот не перевищує:
- 85 000 євро у країні реєстрації (або нижчий поріг, встановлений національним законодавством);
- 100 000 євро для компаній, що працюють у кількох країнах ЄС.
Що зміниться?
- Якщо раніше компанії мали реєструватися платником VAT у кожній країні, де здійснювали продажі, тепер вони можуть скористатися єдиною системою спрощеного оподаткування;
- Малий бізнес може зменшити адміністративне навантаження та не додавати VAT до вартості своїх товарів/послуг, що підвищує конкурентоспроможність.
Як скористатися спрощеною системою?
Компанія повинна подати заявку на застосування спеціального режиму VAT у своїй країні реєстрації. Вона також зобов'язана вести бухгалтерський облік та подавати відповідну звітність, навіть якщо звільнена від сплати податку на додану вартість.
Якщо поріг перевищено, компанії доведеться зареєструватися платником VAT у тих країнах, де здійснюються продажі. Однак використання системи One-Stop-Shop (OSS) дозволяє спростити процес подачі декларацій і сплати податку, забезпечуючи єдину точку для адміністрування VAT в усіх країнах ЄС.
Потрібна допомога з реєстрацією або адмініструванням VAT у ЄС?
Якщо у вас виникли питання, звертайтеся за консультацією! Ми аналізуємо кожен кейс індивідуально та співпрацюємо з досвідченими європейськими бухгалтерами, щоб запропонувати оптимальні рішення щодо реєстрації платником VAT та його адміністрування.
Джерела:
- Директива Ради ЄС 2006/112/EC від 28.11.2006;
- Директива Ради ЄС 2008/8/EC від 12.02.2008;
- Директива Ради ЄС 2008/9/EC від 12.02.2008;
- Регламент Ради ЄС № 143/2008 від 12.02.2008;
- Регламент Європейської Комісії (ЄС) № 282/2011;
- Звіт Європейської Комісії щодо адаптації цифрової економіки до нових правил VAT;
- Положення Ради ЄС (Регламент ЄС № 904/2010) щодо адміністративного співробітництва у сфері VAT.
Автор: Оксана Колобанько. Керівник фінансового департаменту Taxters. Лютий 2025 року
